Умови доброї сповіді

1. Іспит совісті.
2. Каяття у гріхах.
3. Постанова виправитися.
4. Щира сповідь.
5. Винагорода Богу і ближньому.

Не досить усвідомлювати свою грішність. Щоб добре висповідатися, потрібно пригадати, на скільки це можливо, якомога докладніше гріхи від останньої дійсної сповіді, тобто чи були визнані всі тяжкі гріхи. Якщо тяжкий гріх був свідомо за таєний, сповідь є недійсною і святотатською. Потрібно розпочати від молитви до Святого Духа про дар пізнання внутрішнього стану своєї душі. Пізніше досліджуємо своє сумління за допомогою запропонованого "іспиту совісті". Потрібно пам'ятати, що не існує досконалого прикладу іспиту совісті, бо кожна людина неповторна і неможна передбачити усі труднощі, які трапляються їй. Тому взірцем іспиту потрібно користуватися обгрунтовано і самостійно.

Коли під час іспиту совісті пригадуємо гріхи, мусимо відрізнити тяжкі гріхи від легких, тому що маємо обов'язок визнати усі тяжкі гріхи, щоб сповідь була дійсна. Потрібно пригадати обставини, які вплинули на різновид і вагу провини, а також кількість тяжких гріхів.

Не обов'язково сповідатися з легких гріхів, але рекомендується визнавати принаймні деякі з щоб працювати над власним характером. Сповідь зі злих звичок, помилок, хоч і дрібних, є допомогою в духовному зростанні і веде до вірності Богу в малих справах.

Тяжкий гріх чинимо тоді, коли у важливій справі переступаємо Божу або Церковну запо відь, свідомо і добровільно. Важлива справа - це, наприклад, віра, слава Божа, життя власне або ближнього, подружня вірність, чистота душі чи тіла тощо.

Хто все-таки порушує свідомо, з власної волі, ніким не змушуваний, грішить тяжко. Наприклад, свідомо, без важливої причини, пропустити Святу Літургію у неділю чи свято. Тяжкий гріх також називають смертельним, бо він руйнує правдиве людське щастя, яке можливе лише з Богом, який є найбільшим добром. Бог любить нас безмежно, предвічною любов'ю. Гріх смертельний загрожує вічною загибеллю: "І підуть ті на вічну кару, а праведники - на життя вічне" (Мт 25,46)-

Легкий гріх чинимо тоді, коли в менш важливій справі порушуємо Божу або Церковну заповідь, або коли грішимо у важливій справі і чинимо це, не будучи до кінця свідомі, що чинимо, або чинимо це з примусу.

Навіть найменшим гріхом зневажаємо Божу любов. Приступаючи до Таїнства Сповіді, по трібно пам'ятати, що Ісус прагне, щоб ми жили вповні Божим життям, щоразу досконаліше реалізовуючи у своєму житті заповіді любові до Бога і ближнього. "Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий" (Мт 5, 48). Кожний гріх шкодить як грішникові, так і його ближньому. Тому належить чинити все, що може виправити завдану кривду. Покута, яку ми отримуємо, є актом нашого відшкодування Богові. Це може бути якась пожертва, вчинок милосердя, добровільне відречення від чогось тощо. Також відшкодування необхідне щодо ближнього - повернути вкрадені речі, добре ім'я людини, яка його втратила з нашої вини; поєднатися, помиритися з тим, на кого ми ображаємося; вибачитися перед скривдженим нами тощо.

Коли починаєш робити іспит совісті, пригадай собі безмірну й беззастережну Божу любов до нас. Прочитай фрагмент Святого Письма, де Ісус ставиться до грішників з милосердям і співчуттям (Напр: Лк 15, 1-7, 11-32; Лк 18, 35-43; Лк 8, 43 - 48; Йн 8, 1-11). Пригадай, як Ісус простя гав Свою руку до грішників, щоб 'їм простити. Прославляй Бога і дякуй Йому за милосердя.

Каяття - це дар Святого Духа. Попроси Святого Духа, щоб допоміг тобі:
- зрозуміти, що ти грішний і потребуєш Божого милосердя, співчуття та прощення;
- пізнати свої гріхи та відважитися щиро й покірно висповідатись з правдиво розкаюватися у своїх гріхах, серйозно вирішити змінити своє життя та виправитись;
звільнитись від провини і дав силу, щоб почати нове життя.